Анна Миргородська: «В художню гімнастику я прийшла аж в сім років»

7 Жовтня, 2021, 17:01

Вона прийшла в гімнастику досить пізно, але зрозуміла, що це справа її життя. Таку ж стійкість у своїх поглядах, силу та впевненість вона виховує у наших дівчатках. Її учениці пройшли шлях від тренування на домашніх килимах на вулиці до призових місць на чемпіонатах. Отже, розповідаємо про тренера та президента Вінницької обласної федерації художньої гімнастики Анну Миргородську.

Як прийшла в гімнастику?

Я займалася спочатку бальними танцями. Але там фінансово ще важче батькам тягнути. Колись ми з мамою відпочивали на морі і побачили тренера, який приїхав з гімнастками на збори. Ми подивилися зі сторони, сподобалося мені, сподобалося мамі і ми поцікавилися, чи можна долучитися до занять. Підготовка мінімальна з танців у мене вже була, тому, незважаючи на те, що я прийшла аж в сім років, змогла догнати групу одноліток. На першому розряді через п’ять років вже перегнала своїх одноліток і перескочила через дві групи.

Яких успіхів змогла досягнути?

Як спортсменка я займалася тринадцять років. Не можу сказати, що досягла великих успіхів. Гімнастика тоді у нас була не сильно на високому рівні та і батькам фінансово було важко.
Але майстра спорту отримала, також була срібною призеркою чемпіонату України. Я з сімнадцяти років почала тренувати дітей. А згодом із подругою і тренеркою Юлією ми відкрили клуб «Прем’єра».

Анна Миргородська: «В художню гімнастику я прийшла аж в сім років»

З якими труднощами доводилося стикатися?

Насправді нам довелося підіймати гімнастику майже з нуля. Коли ще ми тренувалися, то був якийсь рівень, а потім вийшов пробіл в років десять і Вінницька область була десь на двадцять третьому чи двадцять четвертому місці. Було насправді важко, бо всі забули, що тут гімнастика існує. Ми тренувалися в звичайних актових залах, у вісімнадцять років купували за свої кошти звичайні килими. Хтось з батьків приносив свої килими з дому, які в коридорах стелять. Тренуватися в залі ми могли не більше двох годин, тому часто розігрівалися на вулиці. Просто на траві розкидали подушки і діти на колінках розігрівалися, а вже потім йшли в зал. Згодом знову на вулицю.

Що робите для того, щоб дівчата добивалися кращих результатів?

Я кандидат наук у сфері здоров’я і спорту. Разом із членами збірної України ми прописали спеціальну програму. Це певний графік, вправи, правильний розігрів, детально розписане кожне тренування. Всього у нас їх п’ять типів. Ми постійно слідкуємо за іншими провідними гімнастками. Намагаємося робити яскраві та цікаві постановки. Звичайно, дівчата проводять в залі більше годин, коли є змога. Кожен елемент відпрацьовується до ідеалу.

Анна Миргородська: «В художню гімнастику я прийшла аж в сім років»

Разом з вихованкою і срібною призеркою Всеукраїнського турніру «Олімпійські надії» Лейлою Юсіфзаде

Що любите в своїй роботі?

Я дуже люблю працювати з нашими маленькими дівчатами. Вони такі забавні, артистичні і щирі. Коли щось розповідаєш, то аж «в рот заглядають» і як губки всотують все, що ти говориш. На тренуваннях постійно обіймаються. Зі старшими важче, бо вони вже проявляють свій характер, щось не хочуть робити. Тут вже потрібно бути і тренером і психологом. Взагалі гімнастика – це інше життя. Коли ти їдеш на збори, чемпіонати, то повністю відключаєшся від звичайного життя. Без цього вже ніяк не можеш.

Джерело: Архів обласної федерації художньої гімнастики

Читайте також: