– Владиславе, у скільки років вас привели привели на футбол?
– На футбол мене привів брат. Він з народження прищепив мені любов до нього. Я почав грати вже з раннього дитинства, а в футбольну команду потрапив у 5 років.
– Яка команда була у Вашій футбольній кар’єрі першою та хто був першим тренером?
– Перша моя команда була ФК «Мрія», перший тренер – Микола Митрофанович Кривов’язюк. Саме він вперше і побачив мене, як воротаря, але мені спочатку дуже хотілося виступати в якості польового гравця. Зрештою став воротарем. Перші ази футболу у Миколи Митрофановича я освоював протягом року, а потім перейшов до ВОДЮСШ «Нива» (екс-ДЮСШ Блохіна та Бєланова), в якій був 7 років. Мене тренували Олексій Васильович Рябцев і Сергій Іванович Заєць.
– Як поставилися тренери та одноклубники ВОДЮСШ «Нива» до вашого переходу у донецький «Шахтар»?
– Мені надійшло дві пропозиції: від київського «Динамо» та донецького «Шахтаря». Але проблема була в тому, що ми з командою ВОДЮСШ «Нива» 2005 р.н. дуже добре закінчили перше коло Чемпіонату ДЮФЛУ та мали шанси вийти у фінальну частину. Мене просили залишитися, але від таких пропозицій рідко відмовляються. Згодом команда ВОДЮСШ «Нива» 2005 р.н. все-таки вийшла до фінальної частини чемпіонату ДЮФЛУ без мене.
Зараз всі раді за мій перехід до ФК «Шахтар», всі підтримують і бажають тільки гарного футбольного майбутнього
– 16-го листопада Ви разом зі збірною України U-17 здобули вольову перемогу над збірною Португалії U-17. Які емоції відчували до, під час та після гри?
– Ми вийшли в еліт-раунд Євро з першого місця. Погано почали, з поразки від збірної Уельсу, але ми вірили у свої сили. Спочатку обіграли казахів, а потім вже і португальців. Гра була дуже складною, але своєю роботою ми заслужили цього результату. Зрозуміло,не без везіння, але взагалі переможців не судять.
– Чи є у Вас особливий ритуал чи забобони, перш ніж ви вирушаєте на футбольне поле або перед якимось великим матчем?
– Не сильно вірю в це. Тому чогось особливого і цікавого в цьому плані немає.
– Чи підтримуєте спілкування з колишніми одноклубниками та тренерами?
– Так, завжди коли приїжджаю до Вінниці, бачусь з тренерами та друзями по колишній команді. У відмінних стосунках з усіма.
– Чи притягуєтесь Ви, до тренувань та ігор команди ФК «Шахтар» U-19 та основної команди «Шахтаря»?
– Так, зараз на постійній основі тренуюся з U-19, але граю за ФК «Шахтар» U-17. Коли з першої команди гравців викликають до національних збірних, іноді мене підключають до тренувального процесу з основною командою.
– Розкажіть, будь ласка, про свій розпорядок на тиждень.
– Розпорядок у нас різний залежно від кількості ігор на тиждень. Може бути тільки чемпіонат, а може ще й Юнацька ліга чемпіонів. Під час чемпіонату майже завжди одне тренування та спортзал щодня.
– Які відносини між партнерами по команді у роздягальні?
– Відносини у команді відмінні. У нас дуже доброзичливий колектив, тому завжди все добре.
– Чи плануєте Ви повернутися у вінницький футбол? Наприклад, у ФК «Нива».
– Не знаю, як складеться моя кар’єра. Зрозуміло, хочеться заграти на високому рівні закордонних чемпіонатів. Але й варіанту повернення до Вінниці я не виключаю.
За матеріалами: vinoff.com.ua