,

Дев’ятиразовий чемпіон світу з Гнівані хоче стати тренером

29 Листопада, 2021, 9:07

В активі Віктора Ліщишина із Гнівані – дев’ять медалей найвищого ґатунку на чемпіонатах світу і п’ять перемог на чемпіонатах Європи із гирьового спорту. Він почав займатися гирьовим спортом «з нуля» у 50 років. Тренується у власному будинку. Віктор Ліщишин каже, що почати ніколи не пізно і дає важливі поради початківцям.

Віктор Ліщишин – різноплановий спортсмен. Він має спортивні розряди із футболу, тенісу, легкої атлетики. Нещодавно він отримав посвідчення майстра спорту України із гирьового спорту. Для цього було потрібно здобути перемоги як мінімум у п’яти чемпіонатах Європи чи світу.

— У мене із цим все гаразд. На чемпіонатах Європи серед ветеранів, що проходили у нас в Гадячі і Греції, я здобув загалом п’ять золотих нагород. А після нещодавнього успіху в Греції став вже 9-разовим чемпіоном світу. В цій країні отримав три нагороди найвищого ґатунку, — розповів Віктор Ліщишин.

28-й чемпіонат світу з гирьового спорту проходив в містечку поблизу Афін. Змагалися в залі на стадіоні, де було дуже спекотно. Температура сягала близько 30 градусів. Кондиціонерів грецькі організатори не передбачили. Тому чемпіонат проходив, як кажуть, в «спартанських» умовах.

Дев’ятиразовий чемпіон світу із Гнівані хоче стати тренером

— На руках з’являлися мозолі, адже гирі через спеку сильно нагрівалися. Так спекотно раніше на міжнародних змаганнях за моєю участю ніколи не було! Раніше вони проходили ранньою весною або восени, і було значно комфортніше. Перенесення чемпіонату світу на літо було пов’язано із пандемією. Втім, складні умови для всіх були однаковими, тому скаржитися не варто. До того ж сподобалася дружня атмосфера і непогане суддівство, — продовжує чемпіон світу.

В родині чемпіона світу спорт завжди був у пошані. Його покійний батько Володимир займався велоспортом, виконував вправи на турніку. У Віктора є рідний брат Олег Ліщишин, старший за нього на сім років. Він непогано тренує юних шахістів Гнівані.

— Із першого класу школи я залюбки займався різними видами рухової активності. Ми із друзями бігали кроси, змагалися у стрибках в довжину і висоту, підтягувалися на турніку, грали у футбол, брали участь в спартакіадах. Я відвідував гуртки волейболу, баскетболу і легкої атлетики, — каже Віктор.

Після завершення школи Віктор Ліщишин серйозно захопився футболом. Регулярно грав за команду Гнівані у чемпіонаті області. Мав амплуа півзахисника, забив за кар’єру понад 200 голів у змаганнях різного рівня.

У 37 років Віктор Ліщишин припинив виступи на аматорському рівні. Але грав у футбол ще серед ветеранів, також бігав кроси. У 50 років він вирішив обрати новий вид спорту. Розглядав два варіанти – пауерліфтинг, який культивували в ДЮСШ Гнівані, або гирьовий спорт

— Мав обирати щось одне, адже суміщати пауерліфтинг і гирі було важко. В першу чергу тому, що у них різні вагові категорії. Десь треба схуднути, в іншому виді – навпаки, набрати вагу. Ці «гойдалки» було витримати важко. Тому я врешті-решт зупинився на гирьовому спорті, — поділився Віктор Ліщишин.

Виявляється, у гирьовому спорті сильними мають бути не тільки руки. Але й розвинені м’язи ніг і спина.

— Руками ти тільки фіксуєш гирю над головою, а основному працюють ноги і спина, — пояснює він.

На початку занять гирьовим спортом Віктор Ліщишин не думав, що просунеться так далеко. За допомогу він дякує своєму молодому тренеру (неофіційному) Олексію Кундису. Саме той підштовхнув майбутнього чемпіона світу до участі у всеукраїнських змаганнях, і з першої спроби вдалося виграти золото!

— Коли мені вперше запропонували взяти участь у чемпіонаті Європи, я побоявся. Тепер про це жалкую. Згодом мої результати стали зростати за рахунок наполегливих тренувань. Я наслідував приклад молодих хлопців, які тренувалися разом. Вони спостерігали за моєю роботою, яка їх надихала. Ми «тягнули» вперед один одного. Тому я з часом й вирішив «замахнутися» на чемпіонат Європи! — підкреслює Віктор Ліщишин.

Дев’ятиразовий чемпіон світу із Гнівані хоче стати тренером

Нині чемпіон світу займається гирями лише тричі на тиждень. Протягом години виконує різні вправи. Взимку заняття збільшуються до 1,5 години. Щоб підкачати ногу і спину, Віктор Ліщишин також займається штангою і на тренажерах. Спортзалу облаштував у власному приватному будинку. В тій його половині, де раніше мешкав покійний батько.

— До моєї спортзали приходять займатися й інші гирьовики Гнівані. Там є чотири тренажери, щоб качати спину, прес і ноги. А також штанги. Спортзал для гирьовиків у нашому місті будується, але невідомо, коли його закінчать. А також, буде він платним чи безкоштовним. А ось вдома нікому нічого платити не треба! — наголошує Віктор Ліщишин.

Якби у Гнівані був би облаштований міський спортзал для гирьовиків, Віктор спробував би тренувати юнаків і передавав би їм свій досвід.

— Втім, я, хоча й формально й пенсіонер, продовжую працювати на заводі. Також тренуюся і виконую домашню роботу по господарству. Тобто й зараз є чим займатися, — завершує розмову силач із Гнівані.

Читайте також: