Іван Петрук: « Найбільше запам’ятався період в Португалії: якісна матеріальна база, професійний підхід, тепла сімейна атмосфера у команді та дуже смачна кухня»

12 Березня, 2021, 14:35

Інтерв’ю із новачком вінницької “Ниви” Іваном Петруком

Іване, вітаємо із вступом до лав вінницької “Ниви”. Чому вирішив взяти участь в змаганнях Другої ліги?

Мрія мого дитинства – зіграти в клубі рідного міста. А ще є бажання допомогти прагненню нового керівництва команди – підняти “Ниву” “із колін”.

Якщо глянути на початковий шлях твоєї футбольної кар’єри, то ми бачимо лише нивівську спортивну школу! Чому не вдалось одразу дебютувати у футболці вінницького клубу, а “шукати щастя” в інших місцях?

Всьому свій час. На той момент хотілось пограти в різних містах, в інших країнах.

Тобі вдалось спробувати сили не тільки в аматорській та Першій лігах України, а й і в Молдові, Словаччині та навіть в Португалії! Розкажи про цей період футбольного життя.

Дійсно, я пограв в різних країнах. Проте найбільше запам’ятався період в Португалії: якісна матеріальна база, професійний підхід, тепла сімейна атмосфера у команді та дуже смачна кухня (сміється).

Якщо вірити Вікіпедії, твоє амплуа – універсальний півзахисник! Це так? Чи все ж є позиція, де тобі грається найкомфортніше?

Якщо Вікіпедія пише, то воно так і є (посміхається). Крайній півзахисник, ось найкомфортніша позиція для мене.

Орієнтуючись на ігрову позицію на футбольному полі, якого гравця світового масштабу вважаєш найкращим в своєму апмлуа?

Вважаю, що кращий гравець мого амплуа сьогодні – це Мохамед Салах з “Ліверпуля”.

Якби у тебе була можливість взяти урок футболу в найкращих футболістів всіх часів , хто став би твоїм вчителем?

Можу відповісти без роздумів. Це Луіш Назаріо да Ліма, або “Зубастик” Роналдо.

Окрім футболу, чим ще в житті займаєшся?

Оскільки футбол дав мені змогу подорожувати по різним країнам, подорожі переросли у хобі. А вільний час полюбляю проводити зі своєю сім’єю.

Під яким номером виходитимеш на поле в офіційних іграх? І чому обрав саме такий номер?

Номер «33» припав до душі. Але, як на мене, номер на спині не є чимось дуже важливим. Найголовніше – битися за емблему на грудях!

Ще декілька слів для вболівальників.

Бажаю гарного футбольного року! Вболівайте за нашу команду.

 

 

Читайте також: