Самбо

“Колосівець” переміг “міжнародника” і отримав майстерське звання

26 Березня, 2021, 12:17

Досить нелегкими видалися змагання на чемпіонаті України з боротьби самбо серед чоловіків. Але 20-річному спортсмену вінницької спортшколи «Колос» вдалось отримати «бронзу», виборовши перемогу у майстра спорту міжнародного класу. Відтак, Владислав Коломієць здобув й звання «Майстер спорту України». Разом зі своїм тренером Юрієм Осіпяном призер він розповів «Інформаційній Вінниччині» про те, як проходив чемпіонат та як спорт став його стилем життя.

– Суперники у мене були, дійсно, титуловані. В першому поєдинку я програв спортсмену, який здобув першість. А потім отримав перемогу у трьох суперників. Останній був найважчим, я цю перемогу зубами вигризав. Адже це був Артур Саркисян, майстер спорту міжнародного класу. Дуже досвідчений спортсмен, – розповідає Владислав. – Напевне, тут зіграло свою роль і те, що в нього була травма. На жаль, таке досить часто трапляється у спортсменів. Але мені було за честь боротися з ним на одному килимі.

Але Юрій Осіпян зауважує, що «щастить» на килимі тільки тим спортсменам, які наполегливо та невпинно працюють.

– Так, у самбістів навіть не вживають такого слова «пощастило», тому що ніколи не можна недооцінювати свого суперника. Ти виходиш на поєдинок і знаєш, що твій суперник сильний. Але ти мусиш бути ще сильнішим, як фізично, так і морально, – наголошує спортсмен. – А напередодні вивчаєш його тактику, проводиш підготовку зі спаринг-партнерами, відпрацьовуєш ті прийоми, які можуть бути ключовими під час змагань. Все важливо: і внутрішнє налаштування, і фізична підготовка, і здатність миттєво реагувати на зміну тактики супротивника. І тут просто безцінна допомога тренера. Юрій Грачикович завжди вчасно дасть пораду та правильно налаштує на перемогу.

За словами Юрія Осіпяна, всі борці беззаперечно вірять у свою перемогу. Інакше не має сенсу змагатись. Всі прагнуть бути першими. Але не всім це вдається.

– Я точно знаю, що здобуду «золото». І крок за кроком йду до цієї перемоги. Здаватись ніколи не можна. Якщо сьогодні не піднявся на першу сходинку п’єдесталу, то піднімешся завтра. Головне – не зупинятись. Якщо не вийшло, значить, щось недопрацював, значить, потрібно ще більше тренуватись та відточувати свою майстерність, – запевняє спортсмен. – Коли виходжу на килим, повторюю, ніби гасло: «Я можу. Я буду. Я хочу».

Важливим Владислав вважає те, що є з кого брати приклад. Мовляв, у такого чудового тренера та в колі своїх надійних друзів, які вже мають золоті нагороди, просто зобов’язаний стати чемпіоном:

– На тренування йду з радістю, адже тут завжди зустрінеш своїх друзів. Ми спілкуємось не лише у залі, у нас багато спільних інтересів і поза межами спортзалу. Коли спорт стає стилем життя, ти розумієш, що найкраще тебе зрозуміють такі ж спортсмени, як і ти. Ми з ними на одній хвилі.

"Колосівець" переміг "міжнародника" і отримав майстерське звання

Владислав почав займатися самбо у 7 років. На тренування привів його батько Олександр Григорович.

– Пізніше розповідав мені випадок зі своєї юності: на дискотеці один хлопець намагався вдарити його товариша. І той на раз-два кинув його на підлогу. Без ударів, без нічого. Тоді батько зрозумів, що так кидати треба вміти. І саме цьому вчить спорт: достойно перемагати, – згадує спортсмен. – Спочатку я займався у Валерії Вікторівни, дружини Юрія Грачиковича. Вона у нас, малих, загартовувала характер. Давала багато вправ на витривалість. Ми більш мужніми стали завдяки їй. А вже Юрій Грачикович відшліфовував усі навички, давав більш доскональну тактико-технічну підготовку.

Дотримання режиму дня та постійні тренування Владислав Коломієць вважає нормальним, а не таким, що віднімає час, який би можна було витратити на дозвілля:

– Ми зовсім не позбавлені радощів життя, як дехто думає. Навпаки, у нас є мета, до якої ми йдемо. Є досягнення, до яких прагнемо. А яка мета у тих, хто тиняється ввечері з пляшкою пива в руках? Ми теж веселимося, ми теж розважаємось. Я, наприклад, люблю постріляти в тирі та грати в комп’ютерні ігри. Але є такі поняття, як спортивний режим, підготовка до змагань. Тому дисципліна дуже важлива, і не тільки під час занять спортом. Таке надбання згодиться у майбутньому житті, побудові кар’єри, бізнесу тощо.

"Колосівець" переміг "міжнародника" і отримав майстерське звання
Крім того, зауважує спортсмен, є чудовий приклад – тренер, який надихає та підтримує, дає поради та допомагає.

– Торік на чемпіонаті в Сумах я теж посів третє місце. Але цього разу в Луцьку не лише завоював «бронзу», але й здобув «Майстра спорту України». Одразу ж зателефонував батькам. Мама дуже раділа, вигукувала у слухавку: «Ура! Розумашка!». В мене теж емоції зашкалювали. Коли перемагаєш у трьох поєдинках підряд, а ще у таких титулованих спортсменів, це неможливо описати словами. Таку собі ейфорію відчуваєш, – посміхається Владислав. – І ти розумієш, що хочеш ще більшого, що наступного разу усе зробиш, щоб перемогти.

Наступними змаганнями, до яких ретельно готується Владислав Коломієць, буде чемпіонат України з боротьби самбо, який пройде в Одесі у серпні цього року.

 

 

Читайте також: