Зацвіла невисаджена розсада. Пам’яті Валерія Кіхтенка

30 Квітня, 2020, 11:50

Катастрофа на Чорнобильській АЕС вже 35 рік поспіль дає про себе знати, розповсюджуючи свої метастази серед людей. Так і зараз підступна онкологічна хвороба в ніч з 29 на 30 квітня 2020 року на 78-e році життя призвела до зупинки серця прекрасної людини, ветерана фізичної культури і спорту, фотокореспондента місцевих засобів масової інформації і соціальних мереж Інтернету КІХТЕНКА Валерія Євгеновича.

Зацвіла невисаджена розсада. Пам’яті Валерія Кіхтенка

 

Народився Валерій 12 січня 1943 року у місті Вінниці, закінчив загальноосвітню школу №22, що на Старому місті. Далі навчався у кооперативному технікумі, де здобув спеціальність товарознавця. Навчаючись в школі і технікумі активно займався спортом, взимку – лижні, в  іншу пору року – велосипедні перегони. Свою трудову діяльність Валерій Євгенович розпочинав спочатку продавцем, згодом товарознавцем відділу фото і радіотоварів Вінницького центрального універмагу (директор – Малишенко М.М.

У 1962-1965 роки – служба в армії у військовій частині під м. Бердичевом. Після армії рік працював тренером з лижного спорту в обласній ДСТ «Спартак».

А з 1968 по 2009 –  41 рік  пропрацював на одному місті методистом по фізкультурі Вінницького хлібозаводу №1, потім ВАТ концерну «Хлібпром». В ті роки на заводі проводилась виробнича гімнастика, працювали секції з видів спорту, обладнувались спортивні приміщення, закупляли спортивній інвентар, форму,  проводились різноманітні змагання. Збірні команди заводу приймали участь в багатьох спортивно-масових заходах, які проводив міський спорткомітет, обласне спортивне товариство і республіканське об’єднання хлібопекарної промисловості України.

На роботі до Валерія Євгеновича ставились з повагою. Він завжди міг згуртувати біля себе молодь, спортивний колектив. Неодноразово нагороджувався грамотами, відзнаками, грошовими преміями. Він завжди любив техніку, все вмів ремонтувати, а його старенький спортивний велосипед досі знаходиться у бойовому стані. Любов до спорту він прищепив і своїй дочці Інні, яка успішно займалась стрілецьким спортом під керівництвом тренерів Аркадія Люлинецького і Філіпа Янківера.

Однак найбільше задоволення Валерій Євгенович отримував від заняття фотографією. Він зібрав колекцію фотоапаратів, якими робив цікаві роботи різної тематики (особливо спорт і природа). Своїм відточеним мистецьким оком він помічав цікаві моменти, незвичайні перлинки, які відображав у своїх фото. На своїй сторінці у «Фейсбуці» він завжди радував глядачів своїми роботами, з яких може бути багато фотоальбомів, що залишаться у спадщину молодому поколінню.

Понад усе Валерій любив життя, любив своїх онуків і правнучок. Він любив природу, любив працювати на своєму городі. Вдома на підвіконні, разом із дружиною, виростив розсаду помідорів, які вже почали цвісти. Пропоную Вам зайти на його сторінку у «Фейсбуці», і Ви в цьому переконаєтесь.

Велика спортивна родина Вінниччини сумує з приводу смерті Кіхтенка Валерія Євгеновича  і висловлює щирі співчуття родині, особливо дружині Галині Григорівні, з якою не дожили до золотого весілля декілька місяців,  дочці Інні, сину Андрію, онукам Максиму, Сергію, Олі, Лізі, правнучкам Даші і Алісі, іншим рідним, близьким і друзям покійного.

Вчора, після отримання мого сумного голосового повідомлення, наш колега, майстер спорті з велоперегонів, мій вихованець Володимир Іващук написав – «Имел удовольствие созерцать его фотоработы… По-моему, он был одним из лучних фотографов на протяжении многих лет… Пусть Господь Бог приметего душу в Цартвие Небесное…»

Георгій Самков, віце-президент Вінницької обласної асоціації ветеранів спорту і тренерів «XXI сторіччя», спортивний журналіст

Читайте також: